Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 909/226/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Мачульського Г.М.,

суддів Данилової Т.Б., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р.

у справі №909/226/14 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс"

про укладення додатку №2 до Договору №43 від 04.06.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська між ТзОВ "Карпати-Сервіс" та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради у редакції запропонованій позивачем,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" про зобов'язання укласти у запропонованій позивачем редакції додаток №2 до укладеного між сторонами договору №43 від 04.06.2008 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2014 (суддя Фанда О.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (судді: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що в даному випадку вимога позивача про укладення спірного додатку до договору суперечить умовам укладеного між сторонами договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Сервіс" просить судові рішення у справі залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Сторонами у даній справі було укладено договір №43 від 04.06.2008 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

В договорі сторони погодили, що попередній розмір пайового внеску складає 591137,97 грн. Замовник зобов'язався сплатити не менше 20% попереднього розміру пайового внеску протягом 40 днів від дати, зазначеної на витягу з рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2013 у справі №5010/295/2011-П-12/9 стягнуто з відповідача на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 157 840,52 грн. боргу за договором №43 від 04.06.2008.

Пунктом 3.2 названого договору сторони погодили, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку №2 до договору, який оформляється після затвердження встановленому порядку архітектурно технічного паспорту об'єкта.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що несплачену суму попереднього пайового внеску та суму остаточного розміру пайового внеску замовник сплачує до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на підпис голові державної приймальної комісії.

Таким чином сторони умовами договору погодили, що додаток №2 до договору №43 від 04.06.2008, який би визначав остаточний розмір пайового внеску, мав би укладатись до прийняття об'єкта в експлуатацію.

Факт введення об'єкта будівництва по вул. Горбачевського, поруч будинку №40 (І черга) в місті Івано-Франківську, в експлуатацію сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, зокрема технічним паспортом, сертифікатом №ІФ 000360 від 18.03.2011 відповідності закінченого будівництва проектній документації та будівельним нормам та правилам.

З приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 даного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин, сторони у договорі №43 від 04.06.2008 визначили, що попередній розмір пайового внеску складає 591137,97 грн. За спірним додатком розмір пайової участі становить 767993,76грн. і цей додаток, за умовами основного договору, мав би укладатись до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, тоді як судами не встановлено, що позивач звертався до відповідача (або до суду) з відповідною вимогою укласти названий додаток у визначений договором строк. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такий висновок судів попередніх інстанцій узгоджується і з нормами ст.ст. 39, 40 та п. 7 Перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності на час вирішення питання про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію шляхом видачі відповідного сертифіката.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. у справі №909/226/14 - без змін.

Головуючий суддя Мачульський Г.М. Судді Данилова Т.Б. Шаргало В.І.